ПАМ'ЯТКА ПЕРВІСНОГО МИСТЕЦТВА В ПІВНІЧНО-СХІДНОМУ ПРИАЗОВ'Ї

В.О.Забавін

Публікація присвячена відкриттю, характеристиці й попередній інтерпретації пам'ятки первісного мистецтва поблизу села Піщевик Новоазовського району Донецької області.

В публикации приводятся данные, полученные в результате археологических разведок лета 2006 года в среднем течении р. Кальмиус в Северо-Восточном Приазовье. Особо выделяется открытие на одном из скалистых выходов Приазовской архейской кристаллической возвышенности наскального рисунка, изображающего крупное рогатое животное. В статье высказывается предположение о принадлежности этого уникального памятника первобытного искусства к эпохе камня.

The publication presents the data gained during archaeological prospecting provided in summer 2006 in the middle part of the Kalmius River in the north-eastern coast of the Sea of Azov. Especially prominent is a discovery of the depiction of a big horned animal on a rock situated on one of the cliffy outlets of Azov Crystal Eminence. The prasumption is made in the article that this unique monument of prehistoric art could be dated back to the Stone Age.

Влітку 2006 р., проводячи археологічну розвідку лівого берега річки Кальміус на ділянці від с. Гнутове до с. Павлополь Новоазовського району Донецької області, автором відкрито і досліджено унікальну пам'ятнику первісного мистецтва, що знаходиться за два кілометри на південний-захід від с. Пiщевик (Рис. 1).

Рис. 1. Схема розташування пам'ятника.

На одному з скельних виходів Приазовської архейского кристалічного узвищення був виявлений наскальне зображення великої рогатої тварини (бик, тур?). Скеляста гряда прямовисно виступає з ґрунтового корінного берега і має ширину 16,5 м та 5 м заввишки, на 12 м відступає від сучасного русла річки. Підніжжя скелі виступає над рівнем води на 2,5 м.

Петрогліф (Рис.2) виконано в техніці графіті, яка була властива майстрам кам’яної доби. Зображення нанесене на скелю на висоті 1,2 м від рівня сучасної поверхні [В публикации в "Археології" ошибочно напечатано "за 1,2 м від рівня моря сучасної поверхні" - LV]. Максимальна відстань між крайніми крапками по висоті – 920 мм, по ширині – 1700 мм. Жолобчасті у перетині контурні лінії мають ширину від 10 до 15 мм, заглибленість – 10-50 мм, залежно від рельєфу скельної поверхні. На площі малюнка не фіксуються сліди вохри або іншої мінеральної фарби.

Рис. 2. Фотографія і малюнок петрогліфа бiля с. Пiщевик.

На жаль, до ділянки скелі, на якій знаходиться малюнок, примикає розщелина, яка у перспективі може знищити пам'ятку. Тому, на наш погляд, своєчасна публікація цього наскального зображення видається доречною. Підтвердженням тому може слугувати стан гравіювань Мгвімеві, які З.Н. Замятін, вочевидь, виявив буквально напередодні їх зникнення, через два десятиліття їх вже не вдалося розпізнати¹.

Наскальна гравюра проводилася, ймовірно, грубими різцями, техніка її виконання до цих пір не изучена². Для виконання більшості скельних гравюр, особливо з глибоким прорізом, художник повинен був користуватися грубими ріжучими інструментами. Такі крупні кам'яні різці були знайдені на стоянці Ле Рок і, на думку дослідників, не залишають сумнівів щодо техніки цієї роботи (Рис. 3)³.

Рис. 3. Різці з печери Ле Рок.

З археологічних старожитностей, відомих неподалік петрогліфу, найбільш помітними є кургани, розташовані на вододільних гривах південніше і південно-західніше за два-три кілометри (Рис. 1). Наступний примітний об'єкт знаходиться за кілометр нижче за течією річки – це карстова [ошибка - LV] печера в підніжжі іншого скельного виступу, що височить над схилом лівого берега р. Кальміус. Вона відома під назвою Гайдамацької печери⁴. Автором даної статті печера також була обстежена, але, на жаль, слідів присутності стародавньої людини виявлено не було. Можливо, це неабиякою мірою зумовлено неодноразовими відвідуваннями об’єкта в більш пізні епохи (стеля і стіни сильно постраждали в результаті розведення вогнищ усередині печери). Але найбільший інтерес, у зв'язку з предметом даної статті, представляє виявлена в результаті розвідки стоянка первісної людини. Пам'ятник розташований за два кілометри вище за течією річки, на високій глинистій надзаплавнiй терасі (стоянка практично знищена регулярною розробкою глини місцевими мешканцями). Були досліджені зрізи протяжністю 25-30 м, виявлені численні кісткові рештки великих тварин, а також декілька невиразних крем’яних вiдщепiв. Кремінь білий, прозорий, з інтенсивними слідами патини. На значний вік пам'ятки натякає залягання знахідок в глині на глибині 1,2-1,5м від рівня сучасної поверхні. Слідів культурного шару в розрізах простежити не вдалося. Сучасний стан не дозволяє судити про первинні розміри стоянки, але, виходячи з локалізації виходів кісток і вiдщепiв, можна припустити, що протяжність її уздовж річки складала не менше 20м.

Прямих аналогій відкритій пам'ятці в досліджуваному регіоні немає. Витвори первісного мистецтва на території Руської рівнини відносяться до ранньої і середньої пори пізнього палеоліту, епохи розквіту пiздньопалеолiтичної культури. У пам'ятках, що відносяться до кінця палеоліту, трапляються тільки різного роду прикраси, підвіски або намиста. За виключенням Капової печери, палеолітичне мистецтво на Руській рівнині представлене виробами, що відносяться до мистецтва малих форм («мобільне мистецтво»): пластикою, різьбленням, графікою і т.і. ⁵ Монохромні зображення тварин разом з умовними геометричними фігурами Капової печери залишаються чи не єдиними витворами монументального палеолітичного мистецтва не тільки у Східній, але і в Центральній Європі. ⁶

Після того, як вимерли мамонт, вівцебик і носоріг в господарській діяльності стародавньої людини зросло значення крупних копитних. І яскравим тому підтвердженням є піздньопалеолітичний комплекс, який складається зі стоянки і костища бізонів, розташований у верхів'ї балки Казенної, притоці р. Кринки недалеко від м. Амвросiївка Донецької області, дослідження якого продовжуються дотепер⁷. Биків (бізонів, зубрів, турів) зображували на скелях Кам'яної Могили⁸, Кобистану, Зараут-камара⁹.

Починаючи з епохи бронзи, яскраві зображення тварин майже зникають, замість них розповсюджуються геометричні схеми. Приклад тому – профілі гірських козлів, висічені на кручах Азербайджану, Дагестану, Середньої та Центральної Азії¹⁰, або стилізовані петрогліфи з гротів Бика, Підкова на Кам'яній Могилі¹¹. До епохи раннього металу відноситься також живопис печери Архундияс-тарама неподалік с. Стила Старобішевського району Донецької области¹².

В археологічній літературі виділяється так званий ранньоорiньякський малюнок, що вважається вихідним в площинному анімалізмі верхнього палеоліту канонічним образотворчим рішенням, яке характеризується обов'язковим комплексом ознак. Ізольована статична «двонога» фігура передається гравірованою в положенні абсолютного профілю, внутрішні деталі у межах строгого обкресленого контуру ніяк не позначалися (Рис. 4). За аналогією печерних комплексів Франції, такі малюнки датуються часом від 30 до 20 тис. років тому¹³. Згідно з думкою А.Д. Столяра, розвиток анималiстичного живопису можна уявити у вигляді дев'яти етапів, що охоплюють близько 20 тис. років. І саме перший етап характеризується профільним контуром статичної двоногої фігури, окресленим стабільною линией¹⁴. Г. Кюн також вважає, що «мобільний» стиль ніколи не проявлявся в мистецтві орiньяка. В орiньяці напрям ліній є примітивним, просте, лінії контуру безперервні¹⁵.

Рис. 4. Ранньооріньякській малюнок

Таким чином, видається досить вірогідним, що описане вище наскальне зображення на березі р. Кальміус, відбиває ранній етап становлення мистецтва кам'яного вiку. Так чи інакше, не викликає сумніву, що матеріал, який вводиться до наукового обігу, є доволі перспективним джерелом для вивчення духовної сфери життя стародавнього населення України. Але це є предметом окремого комплексного дослідження із залученням археологічних, етнографічних, лінгвістичних та інших джерел.

ПРИМІТКИ

¹ Столяр А.Д. Происхождение изобразительного искусства. – М.,1985. - С. 36-37.

² Абрамова З.А. Древнейшие формы изобразительного искусства // Ранние формы искусства. – М.,1972. – С. 10-11.

³ Елинек Я. Большой иллюстрированный атлас первобытного человека. – Прага: Артия, 1982. - С.317.

⁴ Яруцкий Л. Кальмиусская паланка. - Мариуполь, 1995. – С.53-59.

⁵ Археология СССР. – М.: Наука, 1984. – Т.1. – С.226.

⁶ Там же. – С. 231.

⁷ Кротова О.О. Дослiдження Амвросiiвськоi пiздньопалеолiтичноi стоянки // Археологiчнi вiдкриття в Украiнi 1997-1998 рр. – К.: IА НАН України, 1998. – С.87-89.

⁸ Даниленко В.М. Кам`яна могила. – К.: Наук. Думка, 1986. - С.139.

⁹ Формозов А.А. Памятники первобытного искусства на территории СССР. – М.: Наука, 1980. – С.10.

¹⁰ Художественная культура первобытного общества: Хрестоматия / Сост. И.А. Химик. – СПб.: Славия, 1994. - С.334.

¹¹ Михайлов Б.Д. Петроглифы из пещеры «Подкова» на холме Каменная Могила в Северном Приазовье // СА. – 1990.- №1.- С.131-136.

¹² Привалов А.И., Посредников В.А., Кравец Д.П. Живопись пещеры Архундыяс-Тарама (Северное Приазовье) // Донецкий археологический сборник. – № 4. – Донецк, 1993. – С.58-82.

¹³ Брей У., Трамп Д. Археологический словарь. – М.: Прогресс, 1996. – С.207.

¹⁴ Столяр А.Д. Указ.соч. – С.226-236.

¹⁵ Кюн Г. Гравировка ледникового периода в Шулерлохе // Первобытное искусство: Сб. науч. тр. – Новосибирск: Наука, 1976. – С. 56-72.

Источник: Рукопись статьи В.О.Забавина, напечатанной в журнале "Археологія" №1 за 2008 г.

P.S. Перед статьей, опубликованной в "Археології" помещено примечание от редакции журнала: "ВІД РЕДКОЛЕГІЇ. Питання про належність зображення до доби палеоліту є дискусійним. Хоча як зображений об`ект (бізон-зубр), так і стиль зображення близькі зазначенному часу, все ж низка фактів викликає сумніви. Це і матеріал (граніт), на якому виконано гравюру, і надто глибоке і широке гравіювання, а також той факт, що зображення знайдено на низькій терасі, що не характерно для доби палеоліту. Місце, де було знайдено зображення, потребує глибокого спеціального дослідження."

P.Р.S. В случае с данным изображением имело место т.н. повторное открытие. Как выяснилось уже после отправки рукописи в редакцию, этот памятник уже был обнаружен донецкими археологами еще в 1970-е гг., но, по неизвестным нам причинам, так и не был введен в научный оборот. - В.О.Забавин

P.Р.Р.S. К вопросу о датировке и сохранности памятника. Хорошая сохранность изображения, вызвавшая сомнения редакции "Археології", возможно, связана с длительной консервацией данного участка скалы лессовой толщей. По словам местных жителей, примерно до 1950-х гг. это место было непроходимым, тропа шла по верху холма. Терраса со скальным выходом с изображением вскрылась после одного из сильных половодий. - В.О.Забавин

P.Р.Р.Р.S. Рис.1 со схемой расположения памятника целенаправленно не выкладывется для избежания случаев дальнейшего вандализма. В статье в "Археології" он имеется. - В.О.Забавин

При использовании материалов с данного сайта ссылка на него не обязательна, но желательна : )